Вишиванка

Вишиванка - розмовна назва традиційної української вишитої сорочки. 

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVІІІ-XІ ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. Елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

Вишиванням здавна займалися жінки, що з покоління в покоління передавали навички та секрети. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, відрізняються один від одного орнаментом, технікою виконання і гамою квітів.

У далекій давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних древніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився , але традиції їхнього використання не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тварини).

Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості і подвійні). В орнаменті вишивок зустрічається мотив "кривульки", або "нескінченник", відомого ще з часів трипільської культури, тобто він з'явився значно раніш, ніж знаменитий грецький меандр. Відомий візерунок "рожи" (зірочки, розетки) являє собою перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця і сонячних променів.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як "виноград", "хміль", "дубові листи", "барвінок" та ін.  У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаби; із птахів - півень, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, летучі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти візерунків виступають у різноманітних, часто вигадливих сплетеннях.

Приблизно ХІ століттям датується широке поширення в Україні шиття золотом - "гаптування". Технікою "у прикреп" майстрині розшивали всілякі покриви, фелони, плащаниці, використовуючи золоті і срібні нитки, перли, дорогоцінні камені. Намагаючись заповнити обмеженість колірної гами золота і срібла, вишивальниці використовували різну фактурність ниток і різноманітні технічні способи шиття. Наприклад, як нитку-основу під золоту нитку використовувалися нитки не тільки жовтого, але і зеленого, рожево-червоного, чорного кольору. Срібло найчастіше поєднували з білим або блакитним кольором. У результаті створювалася неповторна світлотіньова гра, що дотепер вражає уяву.

Однак у XІІІ ст. розвиток усієї культури Київської Русі, у тому числі і золотого шиття, було припинено татаро-монгольською навалою. На щастя - тільки припинено, і вже в XІV-XVІІ сторіччях наступив розквіт вишивальної "золотої" ери. При цьому окремо у XVІІ-XVІІІ ст. стоять вишивки шовком у вигляді широких смуг, якими прикрашали скатертини, покривала, рушники, підризники. Виконувалися вони переважно зеленим, чорним, червоним кольором або в сполученні зеленого і темно-вишневого з незначним додаванням золотої або срібної нитки.

З бурхливим розвитком торгівлі в XVІ-XVІІ ст. на територію України попадає велика кількість вірменських, турецьких, перських шовків, оксамиту, парчі, східних килимів. Під впливом "сусідських" візерунків в українському мистецтві з'являються стилізовані квіти лотоса, гранату й інших східних рослин, що видозмінюються й одержують своєрідну місцеву інтерпретацію.

Розквіт стилю бароко наприкінці XVІІ ст. приносить нововведення й в українську вишивку. Рослинні орнаменти стають більш рельєфними, монументальними, викликаючи асоціації зі скульптурним декором в архітектурі. У золотому шитті поряд з технікою "у прикреп" з'являється специфічна техніка, при якій металеві нитки накладаються на картонну підкладку і закріплюються через дірочки, проколоті по контуру .

У стародавності рушник з відповідними візерунками-символами, був невід'ємним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вітати появу на світ нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали ікони і накривали хліб на столі. Рушники були своєрідним освяченням початку справи і його закінчення.

Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так називані "техніки", яких на Україні відомо близько ста. Окремі вишивальні шви характерні для тих або інших етнографічних районів України, а деякі зустрічаються також у білоруській і російській вишивках.

Сорочки на Полтавщині вишиваються головним чином білими нитками, дуже рідко червоними або сірими. Манішки білих сорочок у старих зразках прикрашалися білим візерунком, виконаним гладдю. Візерунок обводився чорними або кольоровими смугами. Техніка вишивання - шов "уперед голкою", "хрестик", шов "за голкою".

Техніка вишивання Харківської області має дуже багато загального з формами вишивки, що установилися в центральних областях України, але їй властиві і своєрідні поліхромні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком. Ці орнаменти вишивають переважно грубою ниткою, унаслідок чого візерунки створюють враження рельєфних.

Вишивки Полісся - прості і чіткі за композицією. Ромбоподібна лінія геометричного візерунка повторюється кілька разів. Вишивка червоною ниткою по білому-сірому тлу льняної полотнини - графічно чітка.

Своєрідною вишивкою здавна славилася Волинь. Візерунки геометричні, чіткі і прості, чіткість ритму підсилюється однобарвністю вишивок, виконаних червоною ниткою на білій-сірій полотнині. 

Для Чернігівської області характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або - із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадують бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок.

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, кольором хмелю чи восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок Київщини - білий, коралово-червоний, відтінений чорний.

У південних областях України техніка вишивки має багато загального з устояними формами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком.

Для подільських сорочок характерні барвистість і розмаїтість швів. Типовим є мережка "павучками", якою примережують вставки на рукави, клинці. Використовується і кольорова мережка - "шабак". В орнаментах подільських вишивок переважає один колір - чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширені одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше - двох - і триколірні.

На півдні Тернопільської області типовою є вишивка бавовняними нитками зі згущеними стібками: окремі елементи обводяться кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф і колірний ефект. Такі вишивки розміщають уздовж усього рукава повздовжніми або скошеними смугами від полички до краю рукава.

Велике багатство технік вишивання характерне для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, верхошов (верхоплут), вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні, якими обрамляють і з'єднують окремі елементи композиції.

Характерною рисою етнографічного району Карпат і Прикарпаття є велика кількість окремих частин регіону зі своїм колоритом. Кожне село відрізняється від інших своєрідністю вишивки, багатством орнаменту і неповторністю квітів.

У народній вишивці Львівської області використовуються різноманітні типи візерунків. У південних районах орнамент вишивок геометричний, біле тло не заповнюється, що додає візерункам прозорість і легкість.

На Буковині, крім рослинних і геометричних мотивів, користуються зооморфною, вишивають гладдю (білою), дрібним хрестиком, штаповкою, крученим швом. Вишивальний матеріал - бісер, шовк, вовна, срібні і золоті нитки, металеві блискітки.

Гуцульські вишивки характеризуються розмаїтістю геометричних і рослинних візерунків, безліччю композицій, багатством сполучень квітів, головним чином - червоного з жовтим і зеленим, причому домінує червоний колір. Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і додають їй золотавий відблиск.

Для вишивок Закарпаття характерним є мотив зиґзаґ ("кривуля") у різних техніках виконання. Колірна гама вишивок досить широка: червоний сполучається з чорним (при цьому виділяється один колір - чорний або червоний), застосовуються як білий, так і багатобарвні орнаменти.

В Україні вишивкою прикрашали рушники, фіранки, жіночий і чоловічий одяг. Особлива увага приділялася рушникам - древнім талісманам будинку, родини.

Вишивки і досі користуються популярністю. Окрім того, велику кількість пам'яток "одягають" у вишиванки, обрамлюють елементами, які часто застосовуються при вишиванні. Своєрідну культуру "вишиванка та джинси" створюють сучасні етно- та культурні фестивалі.

Привітання із днем перемоги

Дорогі ветерани, учасники Великої Вітчизняної Війни!

Сердечно вітаю Вас з Днем доблесті і героїзму, ювілеєм Великого Подвигу патріотів – річницею Великої Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками!

День Перемоги назавжди залишиться днем нашого національного тріумфу, символом героїчного минулого, величі духу і братства народів. Стійкість, мужність і самовідданість старшого покоління на полях битв і на трудовому фронті в ім'я перемоги над фашизмом – істинний приклад патріотизму для нащадків.

Багатьом героям, полеглим на полях битв, не судилося побачити Велику Перемогу. Сьогодні, в річницю героїчного подвигу, немає поряд і багатьох з тих, хто, відстоявши свободу і незалежність Батьківщини, повернулися в післявоєнну розруху, мужньо подолали всі тяготи, відновили зруйновані міста і селища.

Пам'ять про них непідвладна часу, як непідвладна часу любов до Батьківщини. Так було і буде завжди – і через десять років, і через сто, і через століття. Обов'язок нинішніх поколінь – бути гідними продовжувачами справи переможців, що вирвали країну з лап фашистів, що врятували її і зберегли прекрасною і квітучою. Щороку свято 9 травня служитиме нагадуванням – немає більшої цінності, ніж радість життя на вільній землі!

Щиро бажаю Вам міцного здоров'я і довголіття, добра і радості, оптимізму і непохитної віри у те, що завтрашній день буде світлішим і щасливішим!

День Мами

МАТІНЦІ
Матінко моя єдина!
Ти для мене цілий світ!
І хоч я мала дитина,
Хоч мені лиш кілька літ,
Та тебе, матусю мила,
Я кохає над життя
І бажаю: будь щаслива,
Наче квітка весняна!
І. Савицька

МАМА
Мама, мамочка, матуся,
Я до неї пригорнуся.
Вона добра і привітна,
Ніби сонце в небі, світла.
В. Лущик

ПЕРШЕ СЛОВО
Коло, риску, закарлючку
На папері пише ручка.
Все з’єдналось загадково,
І з’явилось перше слово.
Здогадались, яке саме?
Наймиліше в світі – «мама».
І. Січовик

ДУЖЕ ЛЮБЛЮ
Матусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму
І щічки погладжу.
Ти знаєш, матусю,
Як дуже тебе я люблю!

І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
Частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,
І я тебе дуже люблю!
К. Перелісна

ЧИ Є В СВІТІ ЩО СВІТЛІШЕ?
Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками,
Як вдень, так і вночі?

Чи є в світі що щиріше,
Як серденько мами,
Яке б’ється для дитини
Днями і ночами?

Чи є в світі що дорожче,
Як мама кохана,
Що трудиться для дитини
До ночі від ранку?
І. Блажкевич

МОЇЙ МАМІ
Мамо люба, добра, мила…
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.

Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати – ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.

Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь, тебе, рідненька,
За усе поцілувать!
М. Познанська

НА РОБОТУ МАМА  ЙДЕ
На роботу мама йде,
А мене в садок веде.
Зовсім я не вередую,
Тільки трішечки сумую

Каже мама: «Будь слухняним.
І охайним, і старанним.
Ми зустрінемось під вечір,
До побачення, малеча».

Я про маму вивчу пісню
І навчуся справ корисних.
Як і мама, я працюю,
Тільки трішечки сумую.
О. Роговенко

МАМА ВТОМИЛАСЬ
Мама втомилась, лягла відпочити,
Маю я тихо в кімнаті сидіти.

Сонечка промінь хотів пострибати,
Я попросила його зачекати.

Я свою маму люблю і жалію,
Бо вже доросла і все розумію.
О. Роговенко

ЯК В ГНІЗДЕЧКУ ПТАШКА
Як в гніздечку пташка
Пташенят голубить,
Так і кожна мама
Діток ніжно любить.

Полетять з гніздечка
Діти-пташенята,
Та завжди матуся
Буде їх чекати.

Пригорне до серця
Теплими руками.
Дітям і дорослим
Добре біля мами.
О. Роговенко

НІЧ НАД МІСТОМ
Ніч над містом засвітила
Зоряну доріжку,
Мама стомлена присіла
Коло мого ліжка.

Ти, матусю, не хвилюйся,
Я вже підростаю.
Місяць в небі усміхнувся:
Зірочку вітає.

Завтра вранці вийде сонце,
Щоб весну зустріти,
А у вазі на віконці —
Для матусі квіти.
О. Роговенко

ТІЛЬКИ МАМА
Де шкарпетки татуся,
Окуляри дідуся,
Де сестрички рукавичка
І моя нова скарбничка,

Де комп'ютерна дискета,
Де з програмою газета,
Хто сказав кому, коли,
Як йому відповіли,

Всі маршрути і адреси,
Всі сенсації із преси,
Ціни, модні кольори,
Телефонні номери,

Як робити, як питати,
Пробачати, їсти, спати,
Торт пекти і прати плями
Знають мами, тільки мами!

— От за це їм, — каже тато,
Люди влаштували свято.
Б. Квашньов

НАЙРІДНІША
Хто розкаже мені казку,
Хто щедрішій всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша,
В цілім світі – найрідніша!

Хто нас ніжить і голубить,
Пестить, гладить ніжно й любо,
Пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненько!
Л. Голота

ЛЮБІЙ МАТУСІ
Гарна ти, матусю,
Люба дуже, мила!
Ти мене ще змалку
Звичаю навчила.
І щодня навчаєш,
Як любить родину,
Мову нашу гарну,
Рідну Україну.
Буду українка,
Як і ти, матусю,
І за ту науку
Я тобі вклонюся.
К. Перелісна

МАМІ
Прийшла весна -
Зраділа мама!
Вона сама як весна.
І весна як мама:
Лагідна, добра,
Ласкава і тепла!
А мамин усміх -
Сонечко з неба!
Прекрасна, як весна,
Мама-красна.
М. Трохим



МАМИН ДЕНЬ
Пролісочок нерозквітлий
На галявці зріс.
Я його  на свято рідній
Матінці приніс.

І мене із ним так ніжно
Мама обняла,
Що аж пролісок розквітнув
Від її тепла.
Г. Віеру


ПІСНЯ ДЛЯ МАТЕРІ
Знову чисте сонце
Наді мною.
Віє синій березень
Весною.
Знов зі святом неньку
Я вітаю,
Щастя їй і радості
Бажаю.
Мамо люба, мамо
Наша рідна.
Вже до нас прийшла
Весна погідна.
Я найкращі квіти
Приготую,
Бо матусі завжди їх
Дарую.
Буду квіти рясно
Висівати.
Буду пісню матері
Співати.
Мамо рідна, мамо
Наша мила,
Це ж веснянка
Нас бере на крила.
М. Сингаївський

БІЛЯ КОГО НАЙТЕПЛІШЕ
—  Біля сонця, — шепче поле
І стернею небо коле.
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.

—  Біля ватри, — мовить тато, -
Коли хочеться співати,
Пізнавати сни землі
На пташиному крилі.

—  Біля пічки, — каже дід, -
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.

—  У перині, — дума киця, -
І вуркочеться, і спиться, -
І калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.

— Біля мами, — кажуть діти, -
Завше радісно, як літом,
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.
М. Людкевич

День міжнародної солідарності трударів

День міжнародної солідарності трударів - свято, що відзначається в 142 країнах, в тому числі в Україні 1 травня або у перший понеділок травня.

В Україні 1 і 2 травня щороку оголошуються вихідними днями.

Походження Дня солідарності трудящих нерозривно пов'язане з боротьбою за коротший робочий день, яка розпочалася практично з початком введення фабричної системи виробництва в США. Хоча домінуючою причиною перших страйків в країні була мізерна заробітна плата, питання коротшого робочого дня та право на створення робітничих організацій не були другорядними вимогами робітників. Згодом, в умовах все зростаючої тривалості робочого дня (яка іноді досягала 15-20 год. на день), вимога значного його скорочення стала визначальною.

Страйки 1877 року, в яких було задіяно десятки тисяч працівників залізниці та сталеварної промисловості були придушені спільними діями державних та столичних військових сил. Проте вже на початку 80-х вони розгорнулися з новою силою. Слід зауважити, що вони носили здебільшого мирний характер.

В 1886 році кількість працівників, що безпосередньо приймали участь в боротьбі за 8-годинний робочий день досягла 500 000 чол. Центом руху за скорочення робочого дня було м. Чикаго.

1 травня 1886 року страйкували не тільки жителі Чикаго. До них приєдналися працівники Нью-Йорка,Балтимора, Вашингтона, Мілуокі, Цинцинатті, Пітсбурга, Детройта та ін. Проте демонстрація була зірвана працедавцями та представниками тогочасної влади, які сподівалися приглушити робітничий рух, знищивши його лідерів. Цей день увійшов в історію, як апогей боротьби за 8-годинний робочий день.

4 травня відбулася демонстрація на площі Хеймаркет (Haymarket Square) як протест проти поліцейської розправи над мітингуючими 3 травня, де було вбито 6 робітників, багато отримало поранення. Демонстрація була мирною і вже добігала до завершення, коли на місце події прибула поліція та пішла в атаку на демонстрантів. Сутичка закінчилася тим, що 7 поліцейських та 4 страйкарів було вбито.

Відповіддю чиказької верхівки на вимоги демонстрантів стала кривава бійня на площі Хеймаркет, запроторення за грати лідерів руху та погіршення умов праці для робітників. Рух за скорочений робочий день відновився 1888 року, а вже через рік охопив всю країну.

14 липня 1889 року, після доповіді американських делегатів про робітничий рух в США, Паризьким Конгресом було прийняте рішення щодо організації «інтернаціональної демонстрації, коли у всіх країнах та містах в один визначений день струджені маси вийдуть на вулиці з вимогою офіційного скорочення робочого дня до 8 годин».

Днем для проведення демонстрації було обрано 1 травня. Вже 1890 року Міжнародний день солідарності трудящих відзначався в багатьох країнах світу масовими  демонстраціями та страйками, хоча влада намагалася придушити їх силами правоохоронних органів.

З середини 90-х років ХІХ століття на травневих демонстраціях почали проголошуватися вимоги покращення життєвих умов, заклики до міжнародної солідарності й боротьби проти мілітаризму та війни.

В радянські часи першотравневі демонстрації набули нового розмаху й масовості. Але на відміну від західних країн, де вони переросли в карнавальні дійства, носили соціально-політичний характер.

Відоме гасло «Мир, праця, травень!» на довгі десятиліття закарбувалося в пам'яті людей.

Чому прийнято фарбувати яйця та писати писанки?

Традиція фарбувати яйця дійшла до наших днів з давніх часів. І пов’язано це з ім’ям рівноапостольної Марії Магдалини, яка залишалася на Голгофській горі біля Хреста, коли розіп’яли Ісуса Христа. Після Вознесіння Господа на небо Марія Магдалина проповідувала в Римі. Згідно передання, вона прийшла в палац до імператора Тиверія і розповіла про Господа Ісуса Христа, Його вчення і про Його Воскресіння. 

Імператор не повірив у чудо воскресіння і сказав, що це так само неможливо, як і те, що куряче яйце буде червоним, і після цих слів куряче яйце, яке він тримав, стало червоного кольору.

Отже, і ми фарбуємо яйця або пишемо писанки, у знак нашої віри, що Христос воскрес! Бо, як сказав апостол Павло: “Якщо Христос не воскрес, то і віра наша марна”. Хоча писанки розпочали робити ще у язичницьку, дохристиянську добу, з приходом Християнства вони набули нового значення, з’явилися нові символи. Великодні писанки стали символом Воскресіння Христового.

У нас фарбовані яйця розділяють на крашанки, крапанки, мальованки, дряпанки (шкрябанки), та писанки.

Крашанка - яйце пофарбоване в один колір (червоний, жовтий синій, зелений, золотавий…)

Крапанка - на поверхню яйця наносять крапочки воску (капають), а після того занурують його у фарбу. Коли поверхня яйця висохне, знову капають воском і занурюють яйце у темнішу фарбу.

Мальованка - яйце, розмальоване гуашшю, акварельними або навіть масляними фарбами з допомогою пензлика.

Дряпанка (шкрябанка) – на поверхні яйця, пофарбованого в темний колір, голкою або іншим гострим предметом видряпується візерунок, орнамент.

Писанка - яйце, поверхня якого покрита різнокольоровим розписом, з допомогою воску та барвників.

Пасха Христова – свято над всіма святами!

Великдень, Пасха, день Воскресіння Христового – найголовніше церковне свято. Людство святкує Воскресіння Христове вже більше двох тисяч років. Про значення цього свята вчили Христові апостоли, які передали традицію святкування своїм учням. З покоління в покоління традиція святкування Великодня розповсюдилася по всьому світу і дійшла до нас.

Христове Воскресіння, як історичний факт, сталося на перший по суботі день, тобто у неділю. Тому християни почали святкувати цей день – неділю. Для євреїв часів Ісуса число 8 (вісім) символізувало настання нових месіанських часів. Тому часто неділю у старохристиянських текстах називали і восьмим днем тижня, тобто месіанським. Великдень – Світлий празник Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа – є найстаршим і найбільшим християнським святом. На Великдень Христова Церква прославляє найголовніший історичний факт – Вокресіння Христове. Христове Воскресіння є фундаментом християнської віри, без Христового Воскресіння ані християнська проповідь немає жодного сенсу, ані християнська віра немає жодного смислу.

Народні назви цього християнського свята дуже різні: українська - Великдень (великий день), Lieldienas – Найвищий день (латиська), Velykos – Великий (литовська) – тобто Великий день; Wielkanoc (пол.), Veľká noc (словацька), Velikanoč (словенська), Velikonoc (чес.) – тобто Велика ніч; Ускрс (серб.), Uskrs (хорв.) – Воскресіння; Πάσχα (грец.), Pasg (валійська), Pasen (голанд.), Påske (данська), Pascua (галісійська), Pasqua (італ.) – тобто Паска. А от точне походження англійського –Easter, німецького – Ostern, хорватського – Vazam – невідоме і спірне.