Українська книга - національний скарб.

Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ми розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії, які читали нам мами чи бабусі. Щодня ми маємо справу з книгою в школі, вдома, навчаючись у ВУЗі.

Книжка... Для одних людей — це скарб неоціненний, для інших — річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх — данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер'єру. Є й такі, для яких книжка нічого не значить. 

Шана й любов до книги починається з колиски, йде від батька-матері. Сім'я, в якій не читають книжок, — духовно неповноцінна.

Та й як можна не любити книгу? Сьогодні книга скрізь із нами. І в книг, як і в людей, своє життя, своє минуле і майбутнє. Є книги, які приваблюють до себе читачів будь-якого віку.

Те, що книга – джерело знань, сьогодні знають навіть наймолодші. Крім цього, книга унікальним засобом самовираження, просвіти й комунікації.

Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.

Шанувальники книг постійно знаходяться в оточенні нових відкриттів,книга стає для них порадником та джерелом натхнення.

Як відомо, в Україні основоположником книгодрукування є Іван Федоров, який у місті Львів 25 лютого 1574 році випустив першу українську друковану книгу «Апостол». В знак пошани І. Федерову в Львові встановлено пам’ятник.

Книга, як найцінніший людський витвір, пройшовши всі процеси розвитку цивілізації, і на сучасному етапі залишається незамінною. Саме книга і читання, як процес, позитивно впливають на формування особистості, незважаючи на розвиток інформаційних технологій, збільшення форм масової інформації. 

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне. До таких належить «Кобзар» Тараса Шевченка, книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Твори великого Кобзаря взагалі стали для наших сучасників справжньою енциклопедією життя козаків, донесли до нас героїку того часу. Вони відроджують в душах повагу до героїчних предків, народжують у серцях найкращі почуття. 

Захоплення ж музикою українського слова, силою фантазії, натхнення пробуджує поезія Лесі Українки. В образі героїні "Лісової пісні" Мавки відкриваються риси справжньої людини з щирими почуттями і здатністю на самопожертву заради щастя інших.

Отож, шануйте книгу, любіть, бережіть, бо в ній велика сила, в неї вкладено велику працю й мудрість багатьох людей. Ніколи не буває самотньою та людина, для якої друг - книга. Народна мудрість говорить: "У того багато друзів, у кого великий друг - книжка".

Як держава та суспільство популяризують українську книгу? 2007 рік було оголошено Роком української книги згідно Указу Віктора Ющенка; постійно проходить відомий Всеукраїнський конкурс «Коронація українського слова», а у 2014 році за програмою «Українська книга» державним коштом планується випустити книжок на 16 мільйонів грн. від 40 видавництв та видавничих організацій України. Зокрема, має вийти 21 видання для дітей та юнацтва, 24 твори класиків української літератури та сучасних українських авторів (у тому числі твори лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка, за які вони отримали премію), 6 творів класиків зарубіжної літератури (в перекладі українською мовою), 36 науково-популярних видань, довідкових та інформаційних видань (енциклопедій, довідників, словників тощо), 7 видань мовами національних меншин України.

Книговидання як традиційна основа інформаційної сфери України, яка має давню книжну культуру, належить до стратегічних пріоритетів держави у гуманітарній сфері. Надзвичайно важливою є роль книги у відродженні духовності, культури української нації, забезпеченні належного функціонування в суспільстві державної мови, в становленні й розвитку національного інформаційного простору.

За матеріалами

Оськіна Євгена

(Навчально-науковий

юридичний університет)