Риболовля – одне із найпоширеніших занять моїх односельчан. Використання рибальської лексики

Тези науково-дослідницької роботи на тему: «Риболовля – одне з найпоширеніших занять моїх односельчан. Використання рибальської лексики» Автор: Решетняк Єлизавета Борисівна, учениця 9 класу КЗ «Устинівське НВО ЗШ І-ІІІ ступенів» смт Устинівка Педагогічний керівник: учитель української мови і літератури, керівник літературного гуртка «Дивослово» Стець О.Л. З давніх-давен працьовиті українці займаються різними видами промисловості: ремісництво, рибальство, скотарство та інше. Та не кожен, хто чує ці слова, може зрозуміти про що йде мова. Я вирішила поцікавитися рибальством і знайшла багато цікавого про нього. Рибальство – це вилов і добування риби, воно є галуззю народного господарства. Займаються рибальством ще з часів палеоліту. В сучасному світі люди поділяють рибальство на промислове і любительське. Промислове рибальство в свою чергу поділили на океанічне (далеко від берегів), морське, прибережне та озерно – річкове. Є різні знаряддя для вилову риби: капшукові та закидні неводи (великі сіті, що затягуються знизу, як кисет), дрифтерні сіті(під час дрейфу судна риба застрягає у встановлених сітях), трали (великі сітки, які спускають з риболовного судна на велику глибину і на канатах, який тягнеться за судном), гачки, спінінги і вудки. Промислове рибальство набуло значного розвитку і на Україні. На Чорному і Азовському морях було створено великі рибні порти, на яких базуються риболовні судна, що проводять промисел також в районі Центральної і Південної Атлантики. Велика увага приділяється розвитку рибальства на дніпровських річках, озерах і водоймищах. Досить цікавою є лексика рибалок. Вона настільки урізноманітнена, що привертає увагу мовознавців до її вивчення, дослідження. З огляду на це, тема науково – дослідницької роботи є актуальною і пізнавальною. Нещодавно я почула таке цікаве слово «рибалочка». Воно відразу асоціюється з маленьким рибалкою, якого називають таким зменшено- пестливим словом. Але це не так. Виявляється, так називається птах, який живиться дрібною рибою, комахами і мешкає в річках. Цей рід птахів належить до ряду ракоподібних. Вони поширені в Європі, Азії та Африці. Ось, наприклад, рибалочка блакитна. Довжина її тіла всього 15 – 20 сантиметрів, а вага 25 – 40 грам. Рибалочка має непропорційно велику голову з досить міцним і гострим дзьобом. Її хвіст – короткий. Верхня сторона тіла пташки забарвлена блискучо-синім або зеленим кольором (в залежності від того, яке освітлення). Рибалочка населяє узбережжя водойм; гніздиться в норах по схилах круч та в дуплах дерев. Кладка з 2 – 8 яєць у травні – червні; насиджують самець і самка протягом 21 дня. Метою даної науково – дослідницької роботи є дослідження питання про вживання рибальської лексики в процесі мовлення під час риболовлі або в повсякденному житті. Серед завдань наукової роботи слід визначити такі: - Опрацювання літератури про рибальство, яке виникло в Україні давно. Про це свідчать археологічні знахідки – глиняні та кам’яні грузила для риболовних сітей, різноманітні гачки тощо, які належать до черняхівської культури (ІІ – У ст.) та наступних епох (УІ- ІХ ст.). - Провести дослідження за таким планом: рибальська лексика послуговувачів за віком, гендерний підхід (чоловіки і жінки). - Слова – синоніми у рибальстві. - Рибальська лексика у творах письменників – земляків. - Вивчення найпоширеніших видів риб у водоймах Устинівщини. - Екологічні проблеми – захист водойм від браконьєрства, нерегульованого вилову риби. - Укладання словничка риболовецької лексики. - Записати прислів’я та приказки з даною лексикою. Усі види робіт, виконані в процесі створення дослідження, дозволяють зробити певні висновки про рибальську лексику, її різновиди. Спілкування з місцевими рибалками було досить цікавим. Записані слова – синоніми до великих і малих водойм дозволяють створити невеличкий словничок. Слова рибалок утворені суфіксальним способом: зменшено – пестливі суфікси і згрубілості. Великий досвід риболовлі, любов до природи, бажання її зберегти – найвизначніші критерії любителів цієї справи. Людина під час цього заняття відпочиває душею, заспокоюється, набирається сили, думає про все хороше. Казка про рибу (записано зі слів рибалки Салтана О.І., який проживає в смт Устинівка) Було це досить давно. Бідний рибалка, щоб прогодувати родину, часто ходив до річки рибалити. Улов більше був гарний, але все траплялося. Сильний вітер піднімав високі хвилі. Верби нахилялися до води, купаючи віти, обриваючи тоненькі листочки. Сумно дивитися на таку картину. З дна випливали бруднуваті потоки води, змішані з мулом, піском. Раптом на вершині гребеня хвилі з’явилася маленька рибинка. Вона благала про допомогу. Її матуся потрапила у сіті. Сильнішав вітер, додаючи болю добре обізнаній матусі – рибині. Рибалка кинувся на допомогу. Та раптом хвиля накрила і його. Маленька рибинка помітила в очереті двох білих красенів. То були лебеді. Вони не розгубилися і своїми міцними дзьобами розривали сіті, пірнаючи щоразу під воду. Рибалка, випливши з води, волік за собою розірвану сітку. Разом звільнили і маму – рибину. Усе скінчилося добре. Останні слова рибини схвилювали чоловіка: «Повертайся додому. Все буде добре!» Похиливши голову, чоловік швидко йшов до родини. А там застав його сміх дітей, веселощі за гарно накритим столом. Дійшовши до тями, батько зрозумів, чому так усе сталося. Допомогла і йому рибина. Я часто бувала на березі річки Березівка, знайомилася із тими рибалками, які люблять свою справу не лише через те, що можна посмакувати смаженою рибою чи смачною юшкою. Вступ. Рибальство – це історія, цікава, приваблива. Ще у період феодалізму вилов риби належав до панщизняних повинностей кріпаків. Крім того, у деяких районах України селяни зобов’язнані були поставляти своїм поміщикам прядиво для риболовних снастей, підводи для транспортування риби. Джерела свідчать, що вже у ХУІ ст.. в Україні статутом регламентувалися терміни риболовства, зазначалися види снастей, якими можна було виловлювати рибу. Рибальство – це переважно додаткове заняття, яке було доступне у будь-яку пору року людям різного віку, не вимагало складних знарядь праці. Вільною ловлею риби користувалися, насамперед, привілейовані класи та дрібні підприємці, а також чиновники, які це право купували. Селяни рибу для власних потреб ловили потай, у вільний від сільськогосподарських робіт час. Малі хлопці й підлітки мали дещо більшу свободу щодо вилову риби. На берегах великих рік чи озер були відомі окремі села, де рибалили майже усі чоловіки з діда-прадіда, починаючи з п’яти-семирічного віку. Жінки брали участь у допоміжних роботах – ремонтували сіті, допомагали переробляти й продавати рибу, а інколи в мілководних ріках самі виловлювали рибу руками. Для селян риболовля була певною підмогою в їх господарстві. Там, де було більше водних угідь, риба входила у їх щоденний раціон, в інших районах її споживали передовсім у дні посту, на певні релігійні свята. Отже, рибною ловлею селяни прагнули поповнити чи покращити своє харчування. Риба була також предметом продажу й обміну на інші продукти й побутові речі (льон, хліб, сіль). Найбільшими районами рибальства в Україні були: пониззя Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Пруту, Прип’яті, Десни, узбережжя Чорного й Азовського морів. Тут рибальство вважалося основним заняттям певної частини мешканців, яке переросло у промисел. Хоча професійне рибальство в Україні було досить обмеженим, все ж у південних районах промисел часто вели професійні рибалки, що об’єднувалися в артілі. Вони володіли досконалими знаряддями праці, човнами, спеціальними пристосуваннями для переробки чи зберігання риби. В артілях існував поділ праці, працювали майстри й підручні робітники. Промислове рибальство мало товарний характер: найчастіше сушену або в’ялену рибу розвозили по всій Україні й поза її межами, обмінюючи на сільськогосподарські продукти. У кінці ХІХ ст.. – на початку ХХ ст.. рибні промисли значно скоротилися, натомість набула поширення форма орендування водоймищ (або певних ділянок) у багатих поміщиків, інколи – у сільських громад. Форми організації і способи ведення рибальства безпосередньо залежали від характеру водних угідь, видів риб, сезону риболовлі, врешті, від місцевих традицій. Традиційні засоби риболовлі умовно поділяються на: вудкові (гачкові), ударні, черпальні, пастки, перепони. До найпоширеніших примітивних засобів рибної ловлі належали вудки («вудиці») із саморобними, а з кінця ХІХ ст.. фабричними гачками. Вудками користувалися, насамперед, підлітки, а також дорослі рибалки у тому випадку, коли розраховували на невеликий улов. У гирлах великих рік рибалки застосовували перемети – довгі шнурки з підвішеними до них десятками гачків з наживкою. Шнур перетягували поперек ріки і закріплювали на берегах, а підвішені гачки занурювали у воду на потрібну глибину. Кілька зв’язаних між собою предметів, які мали понад 400 гачків, називали «кармаком». Їх ставили на лиманах або у морі на мілині. Загалом ловля переметами заборонялась, тому відбувалась потай. У нічний час. До архаїчних засобів риболовлі належали відомі багатьом народам ости («сандова», «сандоля») – дво- або тризубі вила, якими користувалися на мілководних річках при штучному освітленні в нічну пору. Рибалка остями бив рибу і викидав її на берег. У Карпатах це була інколи колективна риболовля: одні спрямовували рибу в потібне русло, інші били її. Саки («сачок», «хватка», «підсадка») – снасті, якими рибалка черпав рибу. Їх плели з ниток у формі конічного мішка і прикріплювали на дерев’яному ободі з ручкою, довжина якої залежала від того, яким способом ловили рибу – з берега, човна чи вбрід. В Україні рибалки користувалися снастями – пастками, з яких найпоширенішими були ятері – циліндричної форми сіті з кількома обручами. Найчастіше ятері складалися з двох сіток: кінець довшої сітки зав’язували наглухо, другої – меншої, що була вставлена у першу, - мав вузький отвір, через який риба потрапляла і назад уже не могла вибратися. Інколи на боках ятера прикріплювались додаткові полотнища сіток («ятір на крилах»), які спрямовували рибу до отвору. Подібними до ятерів були верші, виплетені з лози. Ятері чи верші за допомогою грузил опускали на дно водоймища, залишаючи на ніч (інколи – з приманкою), а зранку забирали улов. Відомі також пастки-сітки. На прибережних водах морів для вилову кефалі користувалися матами – довгими виплетеними з очерету доріжками, які розстеляли на ніч на водяному плесі. Кефаль, лякаючись тіні, намагалася перескочити її і потрапляла на мати, з яких уже не могла вибратися. На Дніпрі, Південному Бузі, у протоках гирла Дунаю для вилову риби у великих кількостях обладнували системи глухих перегородок з вузькими проходами. У ці лабіринти заходила риба і її виловлювали саками чи іншими засобами. Остями, гачками, саками, хватками, вудками користувалися найбідніші селяни, а ті, хто володів човнами, мали досконаліші снасті – сіті, ятери, неводи, волоки тощо. Найчастіше практикувалась ловля риби поодинці чи вдвох, гуртом – лише у промислі. Так, колективним був вилов риби на великих ріках сіткою – «волоком», що мав близько 80-100 м довжини і 3 м ширини. Таку риболовлю вели 6-8 осіб на двох човнах. Вилов риби неводом також вимагав кооперування сил. Вибір снастей, характер риболовлі зумовлювалися також сезоном та порою доби (літня чи зимова, денна чи нічна рибалка), до певної міри – видом риби. Загалом рибальство в Україні ґрунтувалося на уважному й дбайливому ставленні до природи. Про це свідчить, зокрема, той факт, що українці, на відміну від деяких сусідніх народів, ніколи не глушили риби. У зимовий період, коли крига сковувала ріки, громадським обов’язком було прорубування невеличких ополонок, щоби риба не задихалася від браку повітря. Цими та іншими способами намагалися зберегти мальків, відновлювати природу. Синоніми, дібрані до слів, що пов’язані з риболовлею. Море – штормовик, водне дзеркало, шумовець, нестримник, силач, морячник, рибосхов, корабельник, глибокоденник (дно), трамонтанець, здоровик, стихійник, вітрило, глибинець. Берег – причальник, життєвик, пристанець. Улов – добуток, гостинець водяний, удачник. Вудлище – доріжник, спостережник. Настрій – хвальба, похмурник. Слова, близькі за значенням, частіше вживають люди старшого віку з метою підсилення значення окремих понять. Є навіть слова-синоніми, які несуть лексичне значення настрою, коли добрий улов. У такому випадку, зазвичай, рибаки хваляться своїм уловом. Молодшого віку рибаки менше вживають у мовленні слів-синонімів. У спілкуванні люди відкриті, охоче відповідають на питання. Про річку розповідають не лише, що це водойма, а місце відпочинку, тихого спілкування з природою. Слова – терміни Такі слова вживаються у науковому стилі. Вони мають своє лексичне значення. Зрозуміло, що рибальські знаряддя залишилися в основному однакові за своїм призначенням, а назви змінені. Наприклад, слово ості означає вила, якими ловили рибу у неглибоких водоймах. У народній культурі українців витворилася досить велика різноманітність способів та знарядь вилову риби, які значною мірою зумовлювалися характером та питомою вагою цього заняття, а також особливостями певного водоймища (глибиною, характером течії тощо). Галс – курс вітрильного судна відносно вітру. Снасть, що утримує нижній повітряний кут вітрила. Місцевий рибалка Гавриш С.М. це слово використав у реченні: під час риболовлі придивляйтеся до галсу (доброго утримання вудлища). Деривація – підведення води з водойми до гідроелектростанцій та інших об’єктів, а також відведення її з них. Під час такого процесу необхідно звертати увагу на поведінку риби, коли вода змінює свій природний стан. Джонка – різновид вітрильного човна з широкими, високо піднятими кормою і носом. Рея – металевий чи дерев’яний брус, прикріплений до щогли судна. Рокфор – вид гострого сиру з овечого молока (від назви м. Рокфор у Франції, де його почали виготовляти ) – рокфорська наживка. Місцеві рибалки використовують сир як приманку. Ці слова – терміни наукового стилю використовуються в мовних ситуаціях, коли йшлося про наживки, судна, використання води. Слова зі зменшено – пестливими суфіксами та згрубілості Дані слова найбільше характеризують процес риболовлі, підготовку до нього. Річка – річечка, річенька, річище. Берег – бережок, бережи ще. Окунь – окунець, окунчик. Щука – щучка, щучище. Метелик – метеличок, метель – здоровань. З цим словом пов’язана цікава історія, почута від місцевого рибалки. Коли на вудлище сідає метелик, він ніби бачить рибину, яка потрапила на гачок. Своєю вагою (а вона мізерна) притоплює вудку, і риба може боротися під водою за життя. Метелик піднімається в повітря, а риба появляється на поверхні води. Очерет – шумить, говорить, шепоче, підказує, попереджає (метафори). Для багатьох рибалок – це лише спілкування з природою, послуговування новими словами. У селищі є і прізвища людей, пов’язані із риболовлею: Рибаков, Рибалко, Рибаченко (утворені вони від твірної основи – риба – додаванням суфіксів). При утворенні словникового ланцюжка твірним (домінантним) залишається прізвище Рибак. Місцевим рибалкам було запропоновано таку анкету: 1.) Чим для вас є риболовля? 2.) Були випадки, що впійману рибину відпускали у воді? 3.) Яка найбільша траплялася рибина? 4.) Які незвичайні обряди вилову риби вам відомі? 5.) Як на вашу думку, про що могла б розповісти спіймана рибина? 6.) Риба, рибка, рибонька. Це однакові слова за значенням? 7.) Чому в тиші ловиться риба? 8.) Яка пора року найсприятливіша для риболовлі? 9.) Що допомагає отримати найбільший улов? Вік рибалок: від 40-65 років від 20-35років діти риболовля – відпочинок 20% 10% 2% відпускали рибу – так 10% 0% 10% найбільша риба довжина до 1м 0,5м 20-30 см звичайна риболовля 60% 40% 50% відпустити 90% 90% 90% продати 2% 10% 0% тиша – помічник рибалки 100% 60% 100% ловити рибу влітку 40% 60% 90% взимку 60% 10% 5% гарний настрій 70% 80% 60% добра наживка 90% 70% 100% Зі спогадів про риболовлю Пригадую часи, коли жилося важко. Здавалося, що рятувала тільки риба. Її можна було виловити в річці, невеликому озерці. А от фоса? Вона була зовсім недалеко від батьківської хати. Це штучна водойма, досить довга. Власноруч люди робили відгалудження від річки або ставка. Викопувався глибокий рів, ширина його близько двох метрів. Вздовж ставкового берега, попід людськими городами, протікала вода. Потоком води сюди потрапляла риба. Називали її мелюшкою, бо була маленькою. Одна людина могла виловити такої рибки до трьох кілограмів. Ловили невеликим сачком або ставили ятір. Використовували таку рибу для домашньої птиці, як кормову добавку. Фоси заростали високими береговими травами, які скошували, висушували, і це було гарним кормом на зиму тваринам. Гончаренко Д.К. – житель смт Устинівка Риболовля завжди цікава різними пригодами. Одного разу трапилося незабутнє. Під вербами ріс молодий очерет. Водойма була спокійна, лише маленькі зеленувато-чорні жабенята на воді здіймали невеличкі кільця. Риболовні вудки, закинуті у воду, теж не смикалися. Усе нагадувало якусь ніби обідню перерву. Та раптом… Здійнявся пташиний галас, могутніми крильми білі велетні били по воді. Вони чимось схвильовані, обережні. Це лебеді, які, можливо, вперше вивели своїх малят на велику воду. Жовтувато-сірі пташенята гордо піднімали свої голівки, боялися зробити зайві рухи. Річка Березівка приймала цих гостей щороку. Були такі випадки, що лебеді могли нападати на рибалок. Це траплялося тоді, коли ті порушували їхній спокій. Швидше збирати свої речі і дати спокій птахам. Семерик О.В., житель смт Устинівка Рибка і рибонька Пригадується народна казка про золоту рибку, байка Л.І.Глібова «Щука». У цих творах часто зустрічається слово «рибка». А слово «рибонька» звучить зі слів люблячої людини у звертанні до дівчини, жінки, доньки. Зменшено-пестливий суфікс – оньк – зовсім іншого лексичного значення надає слову. Отже, лексика рибалок досить різноманітна і відзначається полісемією. Кам’яний О.С., житель смт Устинівка Ставкове рибництво В Україні здавна існувало багато галузей сільськогосподарського виробництва, яке має зональний характер спеціалізації. Ставкове рибництво має в Україні значні перспективи розвитку, які реалізовані далеко не повністю. Найбільш розвинуте воно в лісостепу і Карпатах. Основна частина загального вилову риби і морепродуктів в Україні припадає на моря і океани. Скорочення вилову тріски, пікші, оселедців, морського окуня компенсується розширенням промислу менш цінних видів – мойви, минтая, сардин, скумбрії, ставриди. Головні рибопереробні підприємства знаходяться у Вилковому (Одеська область), Білгороді-Дністровському, Іллічівську, Одесі, Очакові, Миколаєві, Херсоні, Генічеську, Бердянську, Маріуполі. Частина риби і морепродуктів переробляється безпосередньо в морі на плавучих рибоконсервних заводах. У нашому регіоні найбільш поширені вилови такої риби: карась, щука, товсто лоб, головань, окунь. У селах Сонцево і Устинівка рибаки зарибнювали ставки. У минулому році було випущено у водойми до 300 кілограмів риби – мальків. На дно висипають зерно, щоб можна було харчуватися рибі. Поки не виросте рибина до 1,5 – 2 кг, її не дозволяють виловлювати. Використовувана лексика під час такої роботи: мальки – малючки, рибинки, рибчинки (утворюються слова в основному суфіксальним способом). Окунь- окунець, окунчик, окунище (синоніми – хижачок, жадібний). Народ скаже, як зав’яже Багато побутує прислів’їв та приказок про рибу, риболовлю. Це, дійсно, цікавий промисел. Мої батьки, друзі використовують прислів’я в побуті, під час спілкування на риболовлі. Найбільш поширеними є такі влучні вислови. Велика риба в великій воді сидить. Хотів би рибку їсти і в воду не лізти. Легше рибу з’їсти, як піймати. Не вчи рибу плавати. Якби люди і риби не очиняли рота, коли не треба, то багато лиха оминули б. Всяка риба гарна, коли на гачок іде. Велика риба малу цілою ковтає. І риба співала б, коли б голос мала. На те й щука в озері, щоб карась боявся. Де риба чіпляється, там і вудку кидай. Окунь з раком не примиряться. Ні риба, ні м'ясо. Ми з тобою, як риба з водою. І риби наловить і ноги не намочить. Не до жартів рибі, коли її під жабри гачком зачепити. Риба глядить де глибше, чоловік – де краще. Заснула щука, та зуби не сплять. Лови рибку, яка ловиться Не кажи – є, як риба в річці, а кажи – є, як риба в руці. Став як окунь проти води. Рибальська лексика у творах письменників-земляків Воду цінували люди з давніх-давен, тому що це безцінний природний дар. Багато є легенд, пісень про неї, бо це саме життя. О.П.Довженко писав: «Ріка моя. Життя моє… Люблю я воду твою ласкаву, животворну. І береги твої чисті, і всіх людей, що трудяться, живучи на твоїх берегах. Кланяюсь тобі за ласку, за багатство, що дала ти моєму серцю. За те, що дивлячись на тебе, стаю я добрим, людяним і щасливим, що зможу любити тебе все життя, ріко моя, душа мого народу». Описана річка, все, що з нею пов’язане, і у творах письменників-земляків. В.Я.Бровченко, поет із Маловисківського району, у своєму творчому доробку має багато поезій, де згадується річка, риболовля, використано рибальську лексику. Наприклад, слово «ятір» зустрічається 15 разів. Багряний промінь впав на берег, І в лозах виплів ятери… А слово «риба» - 12 разів. У кожного найбільша риба Чомусь зірвалась, як на гріх. Цими словами передається вечорова чарівність біля річки. У поезії «Над тихим плесом» показано у дії процес риболовлі: зустріч рибалок, підготовка снастей, смачна юшка. Ладнаєм снасті… Потім – пісня Стара як світ та молода Над голубим роздоллям висне, Аж місяць з хмари вигляда. У поезії «Літнього вечора на річці» В.Бровченко рибу називає невловимою, порівнюючи її з Долею. Життя плине швидко, як і вода, що хвилинами минається. Природу треба любити, слідкувати за нею, а інколи і допомагати. Глибоко задумується автор над існуванням річок. Душа болить, коли бачиш загибель річки. У поезії «Замулилася річка» В.Бровченко словниковим ланцюжком єдиної тематики показує таку природну біду: замулилася річка, колись були добрячі коропи, спогляда мілководдя, тиха заводь, відшукати нові джерела, «от би річку почистить оцю земснарядом», студена вода, «я річку возвеличу». Я річку возвеличу. Незнана сила в ній живе: Щоб стать отим, що греблю рве. Досить вживаним є іменник «хвиля». Рибалки, взагалі, це слово вважають символом. Тиха хвиля – гарний улов, хвиля велика, швидка – риба залягає глибоко. А от В.Бровченко у поезії «Слово про хвилю» підбирає постійні епітети: тиха, грайлива, повносила, крута, буйногрива. Ці рядки продовжуються метафорами: пломенем дихнула, розбилася на бризки, набирає з моря своє стосилля. Ці градаційні поняття більш образно передають образ хвилі. Євген Маланюк, поет із Новоархангельського району, у поезії «Людина і море» вбачає «свій дух в схвильованім просторі». Життя митця складалося важко, далеко від рідного краю. Обидва – таємничі і грізні, Людино, хто зглибив твої глибини, Хто, море, осягнув живі перлини Твоїх скарбів, захованих на дні? Вода, хвиля, річка – філософські образи у поезіях. Це його падіння і злети, пам'ять і забуття. Адже доля Є.Маланюка – це повернення із забуття в безсмертя. У збірці фольклорних записів Миколи Смоленчука «Із степів полинових» є багато народних творів, у яких згадується все, що пов’язане із річкою, хвилею, рибою. Дуже мені сподобалося оповідання Олександра Жовни «Кульгава русалка» (суто приватний епізод) із збірки «Вдовушка». У ньому досить поширеними є лексеми, пов’язані з рибальством. Наприклад: «Можливо, через те Корній, як завжди, вирушав трусити ятери, коли вже зовсім смеркло. Аби ніхто не чіплявся. Схожа на стару печерицю дідова хата, що сиділа, сиділа серед луків – та й прилягла-притомилась, була найближче до річки. У кінці дідового городу блищала невелика саджалка, де старий змайстрував дерев’яну кладку з драбиною, щоб зручно спускатися у воду. Саме з тих пір саджалка і стала зватись купальнею його імені. Тут же Корній припинав човна. Вузький прохід в очереті з’єднував купальню ще з одним плесом, де дід ставив свої ятери.З рясною сивою бородою, у білій полотняній сорочці, дід Корній світився серед ночі, мов фосфорний, або ж, якби було так, що тієї ночі у човні мав розквітнути кущ жасмину. Дід перехилявся через борт, щоб витягти ятір, і його сива борода неодмінно вмочувалась у темну воду. Тоді мимоволі думалось: «Хоч би ото яка така річкова чортівня не вхопила старого за бороду та й не стягла, чого доброго, з човна». Надто вже старий був Корній, а тому повільно, не поспішаючи, здійснював він свою справу, ніби одержував від того насолоду. Туману над плесом згодом збільшувалось, і тепер, дивлячись на старого, вже не можна було впевнено сказати – дід то сидить, чи просто клубок туману, що виснувався в горбик. Тієї ночі дно Корніїєвого човна вкрили кілька чималих, майже круглих карасів, що виблискували, мов величезні циганські сережки. Старий поглядав на них і щось вдоволено бурмотів. Стояла чудова липнева ніч. Пейзаж і стан діда Корнія злилися у щось одне, чарівне, загадкове. Річка, човен, ятір стали фоном для зображення того, що прийде до героя. Це була русалка. Річку читач бачить створювану лексемами: дерев’яна кладка з драбиною, вузький прохід в очереті, у човні мав розквітнути кущ жасмину, вирушав трусити ятери. Під час спілкування із рибалками стало зрозумілим, що такі відчуття річки, риболовлі, особливо у вечірній час, є однаковими. Цю справу треба любити, щоб можна було все побачити, зрозуміти. Це якесь ніби таїнство, схоже на казку. Слухаючи розповіді рибалок, і сама перестаєш боятися глибини річки, берегів, зарослих очеретом. Казка оживає… Березівка – річка мого дитинства Інгул і Березівка – дві річки-сестриці, які зливаються у єдиний могутній потік біля села Березівка, а потім направляють свої стрімкі води у Чорне море. Це головні артерії і окраса нашого краю – степової Устинівщини. Перші згадки знаходимо з часів козаччини. Правий берег Інгулу крутий, а лівий – пологий. Розповідають люди старшого віку, що рибалок було дуже багато, вода в річках була чистою, на їх берегах косили сіно, відпочивали діти і дорослі, ловили рибу. Березівка нестримною стрічкою проходить селами: Лебедине, Криничуватка, Березуватка, Устинівка, Сонцеве, Березівка, а Інгул – Ганно-Леонтовичеве, Седнівка, Олександрівка, Ганно-Требинівка, Інгульське, Завтурово. Великою загадкою є для устинівчан природний заказник «Монастирище», де буває багато відвідувачів. Там проходять свята Івана Купала для багатьох гостей і односельчан. Саме у Купальську ніч усе оживає. На правому березі Березівки є маленьке джерело, у якому вода дуже холодна і смачна. Його називають ще так: дар життя, помічник подорожньому, добротворець. У цих річках водиться багато риби. У голосі рибалок відчувається теплота, спокій, рівновага, коли вони розповідають про це. Рибалка Заболотній В.В. з гордістю повідомив, що з рибами можна говорити. Це якась їхня особлива мова. Шкода, що прикладів навести не можна. Риби, за словами Василя Васильовича, є такими: розумні, кмітливі, хитруваті, обережні, добрі, швидкі, привітні. Тому й бережуть ці водойми у будь-яку пору року, допомагаючи підводним жителям. Наші річки входять до поверхневого стоку Кіровоградської області, який формується з місцевого стоку річок на своїй території. Словник рибальської лексики Берег – причальник, життєвик, пристанець вудка, вудиці – засіб рибної ловлі вудлище – доріжник, спостережник кармаки – зв’язані предмети із 400 гачків мати – доріжки з очерету настрій – хвальба, похмурник окунь – окунець, окунчик, хижачок ості – вила перемети – гачки з наживкою річка – річечка, річенька, річище рокфорська наживка сандола – тризубі вила для вилову риби улов – здобуток, водяний гостинець хватка – снасть рибаків щука – щучка, щучище фоса – штучна водойма ятір – циліндричної форми сіть Я, Решетняк Єлизавета Борисівна, учениця 9-Б класу КЗ «Устинівське НВО ЗШ І-ІІІ ст.». Світ моїх захоплень – різносторонній. Люблю танцювати, брати участь у різних конкурсах. Хобі – електрика. Дивного мало, бо хочу пов’язати своє життя з цією професією. Проживаю у мальовничому селі Устинівка – і цим горджуся. Моя родина: добрі і люблячі тато і мама, справедливий брат, моя маленька красуня сестричка. Дослідницька робота, проекти – це мій початок великої справи. Мій тато і брат люблять займатися риболовлею. Повернувшись додому, із захопленням розповідають багато цікавинок. Я вирішила сама дещо дізнатися з питань рибальської лексики своїх односельчан. З м і с т І. Тези науково-дослідницької роботи…………………………...2-3 ІІ. Казка про рибу, записана зі слів місцевого рибалки…………...4 ІІІ. Вступ…………………………………………………………....5-7 Рибальство – це цікава, приваблива історія 1. Діаграма використання лексем рибалок Устинівщини 2. Синоніми, дібрані до слів, що пов’язані з риболовлею……....8 3. Слова – терміни……………………………………………….....9 4. Слова зі зменшено-пестливими суфіксами …………………..10 5. Анкета для місцевих рибалок……………………………….....11 6. Зі спогадів про риболовлю…………………………………12-13 7. Ставкове рибництво……………………………………………14 8. Народ скаже, як зав’яже……………………………………….15 9. Рибальська лексика у творах письменників-земляків……16-19 10. Березівка – річка мого дитинства……………………………..20 ІV. Словник рибальської лексики…………………………………...21