Фразеологічні вирази в мові устинівчан

Вступ Життєва мудрість людини визначається і через мову. Фразеологізми вказують на її яскравість, дотепність. Вони можуть утворювати синонімічні ряди та антонімічні пари. Мають різні джерела походження: мова народу, усна народна творчість, Біблія, антична міфологія. Слова в мові вживаються, як правило, не окремо кожне, а в сполученні з іншими словами. Тому розрізняють різні види сполучень слів: лексичні, синтаксичні, фразеологічні. Найбільше у мовленні вживається неподільних за змістом, стійких за будовою та структурою словосполучень. Це справжнє словесне мистецтво, творчість людини. Фразеологічні сполуки вживаються в мові досить часто. Цілісність значення усталених виразів передбачає втрату окремими словами- компонентами їх словесних ознак, насамперед лексичного значення. Тому використання фразеологізмів у будь-яких ситуаціях стає доцільнішим. Слова у складі фразеологізмів виділяються логічно – можуть навіть логічно наголошуватися. В експресивному мовленні виділяються ті слова-компоненти, які зостаються при скороченні фразеологізмів. Компоненти у фразеологізмі варіюються за певними семантичними ознаками – як синонімічні, антонімічні, як одиниці одного тематичного ряду, що було б неможливим при втраті ними всіх ознак слова. У межах фразеологізму компоненти поширюються словами саме за граматичними й семантичними законами сполучуваності мовних одиниць. Твердження про непроникність зворотів дуже перебільшене. Фразеологічні звороти можуть утворюватися повторенням слова одного й того ж кореня; вони представлені в мові різними модифікаціями. У багатьох фразеологізмах виділяється смисловий центр – компонент, що не повністю втратив зв'язок з омонімічним словом вільного вжитку. Розділ І Поповнення мовного запасу крилатими виразами Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності – передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит. Вивчення фразеологізмів, цих «дозрілих квіток мислення», поширює знання учнів про безмежний світ людини, виховує повагу до народу – фразо-творця, поповнює мовний запас своєрідними крилатими словами, «які з дивною влучністю виражають суть досить складних явищ». Знання «скарбів нашої мови й народного досвіду» (І.Я.Франко), розуміння їх при читанні художніх творів, публіцистики, преси, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує сентенціями, які містяться в ідіомах, прислів’ях, приказках, примовках, відкриває глибини й самої мови-криниці. Термін «фразеологія» (вираз, зворот,слово) вживають у багатьох значеннях: розділ мовознавства про усталені звороти; сукупність їх у мові; сукупність прийомів висловлювання, властивих певній особі, епосі. До фразеології в широкому смислі увійдуть насамперед одиниці, побудовані за моделями речень. 1.1. Основні ознаки фразеологізму Із погляду семантики, структури й стилістики найчастіше доводиться зіставляти слово і фразеологізм. Є риси, які зближують (об’єднують) названі мовні одиниці. Як і слова, фразеологізми – невіддільна частина мовного фонду, а не лише елемент «прикрашування», «розцвічування». Як і слова, фразеологізми відтворюються в мовленні готовими одиницями. Вони складаються із слів, але в свою чергу виступають і базою для словотворення: оскалювати зуби – оскалюватися; виконують називну функцію: дражнити собак – жебракувати. Як і слова, фразеологізми вступають у системні відношення, зокрема в антонімічні: акції підвищуються – акції падають; омонімічні: пускати півня – видавати пискливий звук і пускати півня – підпалювати. Близькість слова і фразеологізму підтверджує художня, а також лексикографічна практика. І все-таки в семантичному, структурному і стилістичному плані фразеологізм і слово – різнорідні утворення. Протягом тривалого часу підтримувалася думка, що слово й фразеологізм еквівалентні. Уперше її висунув швейцарський учений Шарль Баллі, який, зокрема, писав: «Найзагальніша ознака, яка замінює всі інші, - це можливість або неможливість підставити замість даного звороту одне просте слово», воно було назване ідентифікатором (поясненням). У фразеологізмі виявляється щось «над словом». Крім того, стійкий вислів конкретніший та емоційно виразніший за слово: основна функція слова номінативна, а фразеологізму – експресивно-оцінна. Фразеологічні звороти переконливо підтверджують тезу, що «без людських емоцій» ніколи не бувало, нема і бути не може людського шукання істини». Які ж ознаки фразеологізму є визначальними? На перший погляд це: семантична цілісність, стійкість, метафоричність, еквівалентність слову, неперекладність. Усі ці ознаки доповнюються ще такими: 1. Цілісність значення. 2. Відтворюваність. 3. Відносна постійність компонентного складу та структури. 4. Експресивність. У мовленні часто вживаються слова, вільні словосполучення і фразеологічні звороти . Наприклад: гордувати – одне слово; гордовито триматися, зазнаватися – одне значення; кирпу гнути – фразеологічний зворот. (Записано від Ляшенюк А.Б., жительки селища Устинівка). Найчастіше вживаються у мовленні фразеологічні звороти (графік 1) 1.2. Стійкі словосполучення та їх вживання в мовленні Фразеологізм найчастіше буває переосмисленням вільного поєднання слів. Зіставимо два речення: Гілки спружинили і вдарили по руках і Чоловіки вдарили по руках і мирно розійшлися.У першому реченні вираз вдарили по руках є вільним словосполученням, усі слова в ньому вжиті у своєму прямому значенні. Цілісне значення словосполучення зумовлене значенням тих слів, які до нього входять. У другому реченні цей вираз утратив своє первісне значення і вживається у новому переносному значенні – погодилися з чимось, дійшли згоди. Слова, що входять до складу вільного словосполучення, легко поєднуються з іншими словами (вдарити по ногах, по пальцях, по голові). Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що він, незалежно від того, скільки слів до нього входить, виражає одне поняття і вживається у мові як готова одиниця: собаку з’їв – досвідчений, содом і гоморра – безпорядок, ловити гави – бути неуважним, нема живої душі – безлюдність, немалий світ – далеко, впасти духом – зневіритися, носа не показувати – не появлятися. Фразеологічні звороти широко використовуються у мовленні односельчан, надаючи йому емоційності; вони можуть передавати додаткові відтінки жарту, іронії, насмішки, осуду, дорікання тощо. 1.3. Класифікація фразеологічних одиниць За злитістю компонентів (слів), які входять до стійких словосполучень, фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. (малюнок 1,2,3). Розділ ІІ Поповнення мовного запасу своєрідними крилатими словами 2.1. Розмовні фразеологізми Розмовні фразеологізми поширюються четвертим типом стійких словосполучень за злитістю компонентів – фразеологічні вирази. Їх найбільше є у мовленні устинівчан. Це такі розмовні вислови: зуб на зуб не попадає, нема що й казати, як не києм, то палицею, бити ключем, на слизьке попасти. Вони постали в живому мовленні, а тому широко вживаються в побуті, в повсякденному спілкуванні. Вони ж становлять фразеологічну основу і в творах письменників. 2.2. Просторічні звороти До розмовних прилягають просторічні звороти – сполуки із більш зниженим стилістичним забарвленням. Серед них бачимо фамільярні одиниці: дати затірки – дуже побити, старе луб’я – про стару людину або навіть вульгарні: дулю з’їсти – нічого не одержати, закривати лавочку – припиняти якесь заняття. 2.3. Книжні фразеологізми До них належать, наприклад: геркулесові стовпи, гірка пілюля, громи метати, жити не хлібом єдиним та інші. Більшість із них запозичені, зокрема зі старослов’янської мови (альфа і омега), латинської (альма матер), німецької (проходити червоною ниткою) та інші. Немало серед них і крилатих висловів: великий почин, великих слов велика сила, прийде нове життя, добро нове у світ. 2.4. Народнопоетичні вирази Вони найчастіше вживаються в художньому та (рідше) публіцистичному стилях. Серед них багато казкових висловів, з якими учні часто зустрічалися ще в початкових класах: жив собі дід та баба, кіт Мурлика, сорока-білобока, бита дорога; численні прислів’я та приказки: нестатки гонять з хатки, без матері і сонце не гріє, тихо, хоч мак сій, де незгода, там часто шкода. З народнопісенною творчістю пов’язують поетичні звертання: доле моя, серце моє, сполуки з постійними епітетами: синє море, біле личко. 2.5. Лексико – граматичні фразеологізми Окрему групу фразеологізмів у мовленні становлять лексико – граматичні розряди: іменні: стріляний горобець, вільний козак; прикметникові: одного поля ягода, хоч з лиця воду пий; дієслівні: очі відводити, тягу дати; прислівникові: з діда-прадіда, через пень колоду; дієслівно-пропозиційні фразеологізми, які не «вписуються» в традиційні лексичні розряди: кров грає в кого, камінь з душі звалився в кого, ведмідь на вухо наступив кому, комар носа не підточить, як корова язиком злизала. Такі словосполуки об’єднані значенням дії, якій підлягає та чи інша особа: кров холоне в жилах у кого, кров псувати кому. За тиждень навчання звернула увагу на вигукові фразеологізми. Ні пуху ні пера – 17 разів, Хоч з мосту та в воду – 10 разів. До складу фразеологічних сполук входять усі частини мови – повнозначні: іменники (каламутити воду), прикметники (з голодного краю), числівники (десятої клепки не вистачає), займенники (моя хата скраю), дієслова (гратися з вогнем), прислівники (і так і сяк) і службові: прийменники (народитися в сорочці), сполучники (і сміх і гріх) та частки (сам не свій). Це дає можливість зіставляти слово і фразеологізм у граматичному (морфологічному) плані, особливо при вивченні частин мови. Однак, на відміну від слів, фразеологізми частіше обмежені в своїх граматичних формах. Так, лише в доконаному виді засвоїлися вирази: зітерти з лиця землі, перелічити ребра, піти за водою, зав’язати світ. Не мають інфінітивної форми вислови і був такий, і вухом не веде, каші не звариш. Тільки недоконаний вид спостерігаємо у зворотах товкти воду в ступі, руки чешуться, носити на руках. Для таких фразеологізмів особливо важливі контексти. 2.6. Фразеологізми, до складу яких входять іменники, записані від сусідів, знайомих Око: берегти як зіницю ока, блимати очима, стріляти очима, випікати очі. Рука: нагріти руки, довгі руки мати, в важкий на руку. Прикметники: червоний півень, велика риба, високі пороги, стріляний горобець, блакитна кров. Числівник: п’яте – десяте, нуль без палички, на сьомому небі, десята вода на киселі. Займенник: на всю губу, на весь голос, на все горло, на всі лади. Дієприкметник: білими нитками шитий, забутий богом і людьми. Розділ ІІІ Пояснення фразеологізмів, які часто вживаються у мовленні устинівчан Давати гарбуза (народні звичаї у фразеології) Варити кашу, вішати собак на кого, водити за ніс, вручати хліб-сіль, в'язати колодку, знищити до ноги, живий вогонь, забити козла, зустрічати хлібом-сіллю, стати на рушничок, колупати піч, пришивати квітку, лишати з носом, обміняти хліб, сидячи на санях, ряст топтати, розбити горщика з ким, давати (покотити, причепити) гарбуза. «Ще треті півні не співали…» (назви птахів у фразеології) Біла ворона, стара карга, жар-птиця, рання пташка, пізня пташка, глуха тетеря, жити зозулею, виглядати як каня дощу, давати куку в руку, синій птах, вставати з півнями, пустити червоного піеня, треті(перші, другі) півні. З голови до ніг (назви одягу і взуття у фразеології) Шапка Мономаха, важка ти, шапка Мономаха, шапка-бирка, шапку ставити, брати під червону шапку, Червона шапочка, взути кого в постоли, видно пана по халявах, не в ті взувся, за пояс заткнути, прийти до шапкобрання, народитися в сорочці, на злодієві шапка горить. «В тридев’ятім славнім царстві…» (назви чисел у фразеології) Восьме чудо світу, сім чудес світу, діло десяте, три чисниці до смерті, гнути в три погибелі, десята вина винна, сім п’ятниць на тиждень, бути на сьомому небі, чортова дюжина, шосте чуття, п’ята колона, тисяча й одна ніч, з усіх чотирьох, на своїх двох, три кити, тридев’яте царство, за тридев’ять земель. Слово у фразеологізмі Бабине літо, глупа ніч, малиновий дзвін, після дощику в четвер, порости мохом (травою), дівчина як горіхове зерня, на всі заставки, дати відкоша, битися не на живіт, а на смерть, живота укоротити кому, проти рожна йти (перти), битий жак, як Пилип з конопель, зіркова хвороба, комар носа не підточить, точити баляси, плести смаленого дуба. Скатертю дорога! (про зміни у фразеології) Водою не розіллєш, скатертю дорога, честь мундира, незлим тихим словом, похиле дерево, не всі дома у кого, іти до Лежухова, перша заповідь, красна дівиця, не для красного слівця, на всі тридцять два. Тримати хвоста бубликом (метафора у фразеології) Вбивати клин між ким, розпечений до білого, пекти раків, заяча душа, по саму зав’язку, вольний козак, чистої води, китайська грамота, китайська стіна, грати першу скрипку, брати за чисту монету, одрізати скиба, жити вовками, заганяти на слизьке, старий горобець, робити з губи халяву, гірка чаша, холодною водою облити, носом рибу вудити, вилами по воді писано. Брати ноги на плечі (парадокс у фразеології) Катюзі по заслузі, брати ноги на плечі, комар носа не підточить, ревіти білугою, на кутні сміятися, циганський піт проймає, красна мова, красний звір, мокрий як хлющ. Як гляне, аж молоко кисне (про забобони у фразеології) Встати лівою ногою, зачароване (магічне) коло, забити осиковий кілок, заєць дорогу перебіг кому, закохався як дідько в суху вербу, кидати слова на вітер, на куди кину гору, родитися під щасливою зіркою, сміття з хати (не) виносити, тремтіти як осиковий лист, як викапаний, дзвони лити, наговорювати на воду. Висновки Фразеологія певної групи людей твориться протягом сотень років у процесі живого мовлення та рідше у творчості поетів та письменників (крилаті фрази) за внутрішніми законами мови. Вона охоплює всі найважливіші сфери життя – дає характеристику людям і предметам, ознакам та діям, явищам суспільного життя. Вивчаючи фразеологію, відкриваємо для себе й таємниці менталітету народу-носія, розуміємо ставлення до певних явищ життя. Фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту. Список використаної літератури 1. Гнатюк І.С. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози, Укр. Мова і літ. В шк.. – 1981 2. Демский М.Т. Граматичні особливості української дієслівної фразеології, Мовознавство – 1984 3. Мукан Г.М. Структура і синтаксична роль фразеологізмів. Укр. Мова і літ. В шк..- 1968 4. Потебня О Із записок з теорії словесності, Потебня О. Естетика і поетика слова. – К.: Мистецтво, 1985 5. Синиця І.О. Психологія усного мовлення. – К.: 1974 6. Народ скаже – як зав’яже: Укр. нар. прислів’я, приказки, загадки, скоромовки. – К.: Веселка, 1985 7. Козачук Г.О. Українська мова. Навч. Посіб. – 7-ме вид. – К.: Вища школа,2006