Тема: Всеукраїнський день вишиванки. Історія свята. Традиції української вишивки.

Мета: Викликати у гуртківців бажання поповнювати свої знання про Україну. Продовжувати формувати цікавість до української вишиванки. Розвивати творчість. Виховувати естетичний смак і творчий підхід до створення візерунка, почуття національної гордості. Хід заняття І. Організаційний етап. ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчально-пізнавальної діяльності. 1. Вступне слово Вишиванка – національна святиня, бо символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв'язок багатьох поколінь, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як реліквію. Вона символ здоров’я й краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності, адже вишита українська сорочка – це не просто одяг, це справжній оберіг. Носіть вишиванки з гордістю, тому що це наша історія та культурне надбання, яке є тільки у нашого народу. ІІІ. Основна частина 1. Повідомлення гуртківців: легенда виникнення вишиванки. ЗВІДКИ З'ЯВИЛИСЯ ВИШИВАНКИ Колись давним-давно серед мальовничої природи жили чоловік та жінка. Усе було б добре, та діток у них не було. Нарешті багато років потому у хаті з'явилося двоє дівчаток: одна білявенька з русявим волоссячком, а друга — чорнявенька з волоссям чорним, як смола. Збігали роки. Виросли дівчата справжніми красунями, були серцем добрі, усім допомагали, батьків радували та шанували. Припали до вподоби двом юнакам за свою вроду, вдачу і працьовитість. Ніщо не віщувало біди, але горе прийшло несподівано. Оселився серед цієї краси страшний Змій. Якось пролітав він над долиною, де дівчата вибілювали на сонці полотно, побачив їх і вирішив взяти у полон. Перетворившись на чудового метелика, він сів на травичку, а потім, перелітаючи з квітки на квітку, з кущика на кущик, далі й далі заманював дівчат. Опинилися сестри у непролазних хащах, де ані звір не проходить, ані пташка не пролітає. Метелика враз не стало. Усе почорніло, закрутилося, заревіло. Перед ними став страшний Змій. Схопив дівчат і поніс у своє царство. Плачуть дівчата, а він регоче, реве, жалю їм завдає. Бо не любить слуга злого духу, щоб щастя ходило між людьми, щоб добро панувало Плачуть дівчата і кидають по одній волосині чорного і русявого волосся. Можливо, за цими волосинами їх знайдуть юнаки, і вони повернуться додому. І сталося диво-дивне: добрий лісовий дух оживив їх і перетворив на чорні й червоні ниточки. Прилетів Змій у своє царство, замкнув на важкі залізні замки 1 полонянок і ліг відпочивати. Тим часом юнаки дізналися, що дівчат украв змій, і вирушили в дорогу їх рятувати та з неволі визволяти. Довго йшли вони полями, лісами. Раптом побачили у траві чорні та червоні ниточки. Здогадалися вони, що це дівчата їм слід залишили. Почали змотувати вони нитки у клубочки, та так і підійшли до Змієвого палацу, і викликали Змія на бій. Він вилетів розлючений, страшний, із ніздрів вогонь палає. Не було у хлопців зброї, лише ниточки схрестили. І сталося диво: вони перетворились на міцні мечі, що відразу відрубали по дві голови. Розправилися відважні юнаки зі Змієм, і упав палац — і лише купка попелу залишилася від нього. Визволили хлопці полонянок й віддали їм решту чорних і червоних ниток. Цими нитками хрестиками вишили дівчата чудо- сорочки. Із вдячністю одягли їх юнаки. Ще кращими і сильнішими стали. А дівчата всім рідним теж повишивали сорочки. Бо на візерунках вишиванок були добрі обереги від усього злого, подаровані добрим лісовим духом дівчатам-полонянкам. Відтоді, кажуть старі люди, повелося вишивання. І де в хаті є вишиванки, там рід живе добре і щасливо. 2. Випереджувальне завдання: «Цікаві факти про українську вишивку» Цікаві факти про українську вишивку 1. Українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст.. Проте, зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися. 2. Скіфи – прародителі вишивки. Вишивкою, за свідченням Геродота, свій одяг оздоблювали ще скіфи. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст. 3. Найсильніший оберіг. Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір'ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів. 4. Вишиванка - це святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані "буденки" - непомітні сорочки, а на свята одягали багато вишиті сорочки. 5. Тільки жіноча справа. Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі, онукам. 6. Раніше вишивання було виключно жіночим заняттям. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилась, молилася і мила руки. Зараз вишивають не тільки жінки, а й чоловіки. 7. Перша школа вишивки. Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом. 8. Символ кохання. Сорочка (особливо чоловіча) - символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був". Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні. Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: "скочив чоловік у гречку". А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій. 9. Перший модник у вишиванці. Ним був Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом, а саме з піджаком. У такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі. 10. Найпопулярніша техніка. Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, але й у інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру. 11. Безмежний простір для творчості. У наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання (серед них гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка). 12. Запозичена техніка. Вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла в Україну з Європи тільки в XIX столітті, переважно з появою компанії Brocard, яка використовувала для своєї парфумерії рекламні упаковки із зображенням схем-вишивок. 13. Вишиванка кожного регіону – унікальна. Кожен регіон України має свої особливості вишиванок. Про їх розмаїттся може свідчити лише перелік типових узорів волинського краю: цвіткі, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, кукурузка, огірочки на дві половинки, звізди, кошички, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести, сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки, полоничник хрещатий, полоничник тощо! І так – у кожній області. Тому можна сказати, що кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками. Іноді, своїми особливими вишиванками може похвалитися не тільки кожен регіон України, а навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися по фасоном, кольором, візерунку. 14. Орнаменти - "списані" з природи. Орнамент вишивок ділиться на три основні групи: абстрактний, рослинний і тваринний. Цікаво, що рослинний орнамент тепер можна зустріти не тільки в вишиванках, а і в колекціях іменитих дизайнерів, натхнених культурою і традиційним костюмом українського народу. 15. Орнамент – маки. Популярні нині маки як елемент візерунка практично не використовувалися в традиційній українській вишивці, оскільки символізували печаль і смерть, а широкого поширення набули в кінці XX століття. 16. Найоригінальніша вишиванка. Одна з найоригінальніших вишиванок - борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі. На противагу цьому стилю, є і вишивка «білим по білому». Це художній прийом, в якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла. На виході майстри отримують дуже тонку унікальну роботу. 17. Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було прийнято одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам. 18. Найдорожча техніка. Надзвичайно тонка вишивка "білим на білому" була поширена серед європейської знаті і української шляхти, яка носила вишиту таким чином нижню білизну і натільні сорочки. 19. Першим ведучим, який з’явився у прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. У вишиванці він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі" у вишиванці з косівським орнаментом ще у 2004 році. Згодом таку тенденцію підтримали й інші. 20. «Вишиваний рекорд». Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України. 21. Популярність вишиванки. Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все більш популярними. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть "викарбовують" у вигляді татуювання. 22. Історія свята. Нагадаємо, ідею святкування Дня вишиванки ще в 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. У перші роки спочатку це свято проходило локально, а вже згодом воно розрослося до всеукраїнського рівня: до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. Проводиться щороку в третій четвер травня. 23. Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років - в залежності від складності технік. 24. Українська вишиванка - модна в усьому світі Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків. Приміром, у круїзній колекції «Resort 2017» від модного дому «Valentino» чітко прослідковуються українські мотиви – традиційні елементи нашого національного одягу були помітні у багатьох варіантах вбрання. Вишивка, мережки і стильні етно-аксесуари виглядали на подіумі дуже оригінально! 25. Американський модний журнал про моду Vogue назвав українську вишиванку модною. Її успіх видання пояснює появою модельєра Віти Кін, яка почала активно використовувати традиційні українські візерунки в оформленні своїх уборів. 3. Порівняльна характеристика бойківської та гуцульської вишивки На основі довідкового матеріалу скласти таблицю спільні і відмінні риси бойківської та гуцульської вишивки Особливості гуцульської традиційної вишивки Ця етнічна група проживала в західних регіонах України. Її представники і зараз живуть на Буковині, на Прикарпатті та Закарпатті, зберігши свої традиції. Оскільки гуцули жили в гірській місцевості і їздили на конях, їх одяг був пристосований саме для верхової їзди. Для одягу чоловіків були характерні білі сорочки і довгі білі, червоні або чорні штани. Також гуцули одягали кептар, чоботи та торбу через плече. В одязі жінок була сорочка і дві запаски, що зв'язуються червоним поясом. На Буковині замість запасок носили обгортку. Жінки також одягали зверху кептар і носили торбу. Святковий одяг включала сиряк або байбарак, а також святковий капелюх з пір'ям і кутасами. Святкові жіночі вишиванки на Гуцульщині густо вишивалися в області передплічь. Часто рукава були вишиті повністю. Зараз купити жіночу вишиванку з розшитими рукавами можна і на Західній Україні, і в столиці. Чоловічі гуцульські сорочки були без комірця і зборів, з дуже простим кроєм. Вони шилися з лляної або конопляної тканини. Їх прикрашали вишивкою по подолу, плечовим швах, краях пазухи, рукавах і обшивки. Жіночі сорочки були довші - до кісточок. На гуцульських вишиванках зустрічалися дуже різноманітні орнаменти - і геометричні, і рослинні, і їх поєднання. Але саме геометричний орнамент є основним в гуцульській вишивці. З геометричних візерунків часто вишивали ромби і полуромби, поєднуючи їх горизонтально і вертикально. Також на гуцульських сорочках вишивалися квадрати, трикутники, кола, хрести, плетінки, зубці й інші фігури. Вишивали на Гуцульщині вовняними, лляними (спряденої вручну), металевими, золотистими, срібними нитками, блискітками, бісером, коралами. Одяг також прикрашали гудзиками, стрічками, аплікаціями з хутра. Серед технік найбільш часто використовуваними були косичка, настил (соснівка), хрестик, низина, стебнівка, ключка, хрестик, штапівка, обмітка та інші. Що стосується кольору, то для гуцульських сорочок характерна поліхромність. Червоний колір був домінуючим і зустрічався в безлічі відтінків. Крім червоного у вишивці гуцулів було багато жовтого, зеленого, чорного та синього кольорів. Святковий одяг був більше прикрашений, ніж одяг на кожен день. Найбільш цю різницю видно по жіночих сорочкам. На святкових сорочках були вишиті цілі рукави або вздовж рукава була широка вишита смуга. Найпоширеніші гуцульські узори: саметові, варварки, купчасті різки, веснові, звіздові, волошки, волові очі, рожеві, цвітні, павені, лабаті, макові, хрести звіздові, скринкові. Поширена техніка вишивання – низинка. Напевно, жодна з усіх технік вишивання не зазнала таких перетворень, як низь. Цій техніці притаманний високий рівень майстерності. У старих зразках вишивок контур мотивів завжди виконувався чорною ниткою, а сам узір, візерунок і фон – кольоровими . Локальна художня особливість гуцульської вишивки – в поліхромному й орнаментальному рішенні. Яскравою особливістю гуцульської вишивки є її геометричний орнамент. Він включає в себе прості і складні фігурні елементи. Це ромб, напівромб, по–різному поєднані в горизонтальному або вертикальному напрямках. Крім цього, контури ромбів мають різноманітні окреслення, що також урізноманітнює ромбовидні композиції візерунків. Крім ромба, поширені в традиційному геометричному орнаменті гуцульської вишивки квадрат, трикутник, круг, косоподібна фігура, хрести, зубці, кучері, меандр, плетінка тощо. Популярними були також геометризація рослинних та інших образотворчих форм, а також трансформація в геометричні мотиви зображень людей, звірів, птахів, рослин тощо. Косівський стиль характеризується взаємовпливами традиційних прийомів гуцульської вишивки з вишивкою районів Покуття та Буковини. Цьому сприяло географічне розташування Косова на торговельному шляху, а також ярмарки, на яких, ніби на виставці, барвисто звучала вишивка як в уборі сотень і сотень жінок, так і у виробах, призначених на продаж. Можливість ознайомлення з вишивками інших районів, спричинялась до створення косівськими вишивальницями нових прийомів розташування вишивок на компонентах одягу, тканинах інтерєрного призначення. Чудові вишивки білим по білому, жовтим по білому зустрічаються у селах Снятинщини. А зараз перейдемо безпосередньо до значення символіки гуцульської вишивки. Почнемо з геометричних. Геометричні орнаменти прийшли з слов'янської міфології. Вони дуже прості: трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (прості й подвійні), кружальця. Важко судити, який зміст вкладався в ці символи раніше. Сьогодні на основі їх в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як "баранячі роги", "кучери", "кудрявці", "гребінчики" тощо. Трапляються також такі мотиви, як "кривульки", або "безконечник". Є ще зигзагоподібний меандровий орнамент. До цього виду орнаментальних мотивів належать "сосонки", "хвощ" та "перерви". Відомий взір "рожи" (зірки, розетки) представляє собою перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця. Далі підуть рослинні орнаменти. В основі цього орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні узори виникли внаслідок спостереження реально існуючих форм у природі. В гуцульській вишивці часто використовуються такі мотиви, як "виноград", "хміль", "дубове листя", "барвінок" тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінку" є символом немеркнучого життя, узор "яблучне коло", поділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі - символом кохання. У сучасній вишивці трапляється й древній символ "дерево життя", який здебільшого зображується стилізовано у формі листя або гілок. Калина – дерево нашого українського роду. Оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами. Міцний український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження – Україна – Відродження. Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої. Про калину ми вже говорили як про дерево роду. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити і плекати дерево їхнього роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудовий оберіг життєдайної сили свого роду. Ніжна трепетна квітка маку несе в собі незнищенну пам'ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний круг з вічним оновленням. «Хміль» дуже подібний до символіки води та винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю – це весільна символіка. За рослинними орнаментами йдуть зооморфні (тваринні). У вишивках таких орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаба; з птахів - півень, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, летючі жуки. В багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідним, властивим саме цій вишивальниці, зображенням, в якому відбивається її індивідуальне бачення узору. У подібних орнаментах виступають у різноманітних часто химерних сплетеннях (однак з збереженням традиційних вимог до композиції) заячі та вовчі зуби, волове око, коропова луска, баранячі роги тощо. Орнаментальні мотиви вишивальниці створюють комплекс образів, джерелом виникнення яких є реальний навколишній світ. Завдяки витонченим асоціаціям і багатій фантазії образи її вишивок поєднують нас з природою, занурюють у світ поезії, фольклору, навертають до глибин народного мистецтва й народної мудрості. Її творчість — це яскраве свідчення професійного переосмислення народної традиції в сучасній інтерпретації, вагомий крок до розвитку новітньої концепції в національному декоративно-вжитковому мистецтві. Особливості бойківської вишивки Бойки - це етнічна група жителів західного регіону України Закарпаття. Відзначимо, що в бойківської вишивки більше, ніж у вишивці інших регіонів, збереглися елементи стародавніх східнослов'янських орнаментів. У вишивці бойків є всі основні риси, характерні для української вишивки в цілому. Ці риси стосуються мотивів орнаментів, композицій і колориту. Типовим для бойківської національного одягу є прикраса орнаментами зібраних складок. Їх густо вишивали косими стібками. Такий прийом вишивки називають обмітанням. Іншими часто використовуваними бойками техніками були виколювання, вирізування, хрестик, низина, гладь і вибивання. У бойківських сорочках вишивали нагрудну частину, рукави, а також вставки. При цьому нерідко поєднували різні техніки. Подивитися на давні і сучасні зразки бойківських вишивок ви можете в музеях Києва, Ужгорода, Львова, Івано-Франківська, Стрия та Дрогобича. Орнаменти на бойківських сорочках були в основному зроблені з геометричних фігур. Вони були представлені лініями - косими, прямими, зубчастими, ламаними. Поєднуючи таки лінії, майстрині створювали складні і прості геометричні візерунки. Особливо часто бойківські жіночі або чоловічі сорочки-вишиванки вишивали ламаними лініями. Такий мотив називався «каракулі». Він також часто містився на чоловічі штани, жіночі плахти, безрукавки, часто був ускладненим і доповнений іншими візерунками. Іншими поширеними фігурами на бойківському одязі були квадрати і ромби. Вони були представлені безліччю варіантів, часто доповнювалися зубцями, виступами, відростками, трикутниками. Рослинні орнаменти застосовувалися бойківськими майстринями рідше. При цьому вони були мальовничими, продуманими за колірною гамою і відрізнялися багатством мотивів. Бойки найчастіше вишивали червоним, вважаючи його захищає від лих кольором. У XIX сторіччі бойківські сорочки вишивалися в основному червоним і чорним кольором, а вже у XX столітті - синім і червоним. Після 20-х років вишивка бойків стала більш поліхромною, але червоний залишився домінуючим. У бойківській народній вишивці поширені різноманітні техніки виконання. Розрізняють двосторонню й односторонню. До двосторонніх належать техніки “штапівка”, “стебловий шов”, “двостороння гладь”, “вирізування”, “мережання”, “рубцювання”. До односторонніх належать техніки, при яких вишивальні стібки накладаються із виворотного або лицевого боку тканини. Це “низинка”, “плетінка”, “кіска”, “хрестик”, “ланцюжок-тамбур”. Поширеними були також вишивки із рослинним орнаментом: квітами, листям, пташками. Вони сполучалися із кривульками, хрестоподібними зображеннями. Основний червоний колір доповнювався чорним та незначною кількістю жовтого. Досить часто зустрічалися у селах сорочки, вишиті охристо-золотистими, голубими, темно синіми та зеленкуватими нитками. Найбільше оздоблювали уставки сорочок. Інтерес до вишивки не зникав ніколи. Ще з давніх часів вона була основним видом жіночих витончених рукоділь, нею займалися й панянки і прості швачки. У загальноприйнятому розумінні під вишивкою мається на увазі шиття візерунками на тканині. На Бойківщині побутує також кольорове вишивання. При ньому уся тканина покривається візерунками. Вишивати можна шерстяними й бавовняними нитками, а також золотом, сріблом, шовком. Найпоширенішим видом вишивки на шовковій матерії й оксамиті, що дійшов до наших днів, є гладь. До неї також зараховують мережку і вишивку гачком. При вишиванні мережкою нитки в тканині попередньо висмикують в одному напрямку до потрібної ширини, а решту ниток переплітають і скріплюють голкою. Кожен візерунок починали вишивати із кінчика. Листочки, що складаються із двох частин, вишивають за два заходи: спочатку одну половинку, а потім іншу. Візерунок дуже часто застосовують для прикрашання диванних подушок, скатертин, особливо якщо розмістити такі чотири букети в куточках. Уміла вишивальниця своєю голкою може так само точно передати образи квітів, птахів, як і художник своїм пензлем. Отже, голка – той самий пензель. Їх використовували для роботи на канві. Ці голки мають бути довгі, досить товсті, мають тупий кінець і довгасте велике вушко. Тичинки на візерунку вишивають вузликами. Велику квітку, розташовану посередині мотиву, вишивають різними кольорами: червоний, зелений, білий, синій, жовтий, блідо-синій, а листя – яскравозелене. Квіти вишивають поперемінне червоним фіолетовим і синім відтінками. У гірських селах було поширене вишивання по складках – біля комірів та манжетів сорочок, на запасках, фартухах. Простий хрест був початком усіх вишивок. Він утворювався від перетину двох діагональних стібків, які виконують у чітко визначеній послідовності: спочатку нижній, а потім – верхній. На сорочках бойків та бойкинь є багато геометричних мотивів та немало й рослинних. Причому часто вони поєднані в одній сорочці, а тому можна зробити висновок, що в енергетиці бойківської вишивки та й самого населення присутні рівновага, гармонія і повне взаєморозуміння та взаємоповага. Кольорова гама вишивок дуже багата: є чисто червоні, червоно-чорні, червоно-сині, але є й багатоколірні. Наприклад, червоний символізує любов, світло, підсилює енергію, жагу до життя, боротьбу, чоловіче начало; чорний – це смуток, нещастя, горе, труднощі, а ще землягодувальниця; синій – вода, жіноча сутність; зелений – весна, буяння, оновлення, життя; блакитний, рожевий – спокійне, розмірене життя; жовтий – радість; жовтогарячий – акцент для підсилення життєвої енергії. 4. Використовуючи художню літературу та інші джерела виписати прислів’я, приказки, вірші та пісні про вишиванку. ІV. Узагальнення та систематизація. На основі прослуханого матеріалу пройти тестування Тести Всеукраїнський день вишиванки. Історія свята. Традиції української вишивки. 1. В якому році вперше почали відзначати день вишиванки А) 1992 Б) 2006 В) 2000 2. Яка найпопулярніша вишивальна техніка? А) Гладь Б) Хрестик В) Мереження 3. Який колір вишиванки найпопулярніший? А) Чорний Б) Синій В) Білий 4. Хто вперше носив вишиванку? А) Сармати Б) Скіфи В) Кіммерійці 5. Хто вперше почав поєднувати вишиванку з буденним одягом? А) Іван Франко Б) Тарас Шевченко В) Леся Українка 6. Що означає червоний колір візерунків на вишиванці? А) Удачу і захист Б) Народження і зростання В) Багатство і благополуччя 7. Що таке льоля? А) Перша сорочка для дівчинки Б) Сорочка з льону В) Перша сорочка для хлопчика 8. Хто довіряв прання своєї сорочки тільки одній дівчині? А) Козаки Б) Отамани В) Чумаки 9. А тепер про козаків. Яку нитку додавали у їхні вишиванки? А) Цупку мотузку як символ сили й нездоланності Б) Золоту та срібну В) Чорну на знак журби за незалежністю українського народу 10. Який «модник» зробив вишиванку популярною в усьому Радянському Союзі? А) Леонід Брежнєв Б) Михайло Горбачов В) Микита Хрущов 11. Виберіть неіснуючий спосіб вишивання. А) заволоч Б) мережка В) поволоч 12. Якщо чумак повертався додому з походу в брудній вишиванці, що це значило? А) Що похід був важким Б) Що в колективі його не поважають і він виконував усю брудну роботу В) Що він був вірним своїй дружині. 13. Яких квітів здавна уникали у вишиванці А) Маки Б) Троянди В) Воложки 14. З чого вишивали першу сорочку для дівчинки А) З рукава маминої сорочки Б) З нового полотка В) З рушника, на який клали немовля 15. Як називались три види вишиванок, які в 1953 році розробили для масового виробництва? А) українка, вінничанка, кримчанка Б) українка, гуцулка, чумачка В) подолянка, карпатка, русинка Ключ до тестів 1 Б 2 Б 3 В 4 Б 5 А 6 В 7 А 8 В 9 Б 10 В 11 В 12 В 13 А 14 А 15 Б